Дерев'яні шарніри у вигляді куль для виробництва ляльок були винайдені у Франції.

Великі німецькі торгові будинки, що тримали в Парижі власні філії, стежили за появою лялькових новинок. Цікаві екземпляри купували, вивчали, особливо щодо собівартості виробництва. Досить часто, за кілька тижнів, схожа лялька надходила у продаж, за значно меншою вартістю оригіналу.

Адольфу Візліценусу, фабриканту з Вальтерсхаузена (Німеччина), в 1878 пощастило привезти з Парижа модель ляльки з рухомими суглобами промисловця Жюмо. Адольф став першим, хто почав випускати тіла ляльок із кулястими шарнірами. за цією моделлю.

Але фабрикант не зупинився на копіюванні французького оригіналу. Пізніше, на виробництві тіла ляльок багаторазово видозмінилися, набуваючи своїх характерних пропорцій.

Історична довідка:

Наприкінці XIX століття Тюрінгія стала цитаделлю німецької лялькової промисловості.

Для цього, в багатій лісами федеральної землі в східній частині Німеччини, були всі передумови: поклади коалінової глини, що використовується у виробництві бісквітного фарфору для лялькових голів, деревина, як пальне для керамічних печей та матеріал для виготовлення лялькових тіл, добре розвинена мережа залізниць та висока густота населення.

Тюрингські майстри з початку XIX ст. славилися виробництвом порцелянового посуду та декоративних фігур, мали багатий досвід у цій галузі.

Вже до 1900 року тут налічується понад 100 лялькових фарфорових фабрик.

Робітники на фабриці з виробництва ляльок із пап'є-маше

У 1878 р. Адольф Візліценус, молодий промисловець із Тюрінгії, став єдиним власником фабрики у Вальтерсхаузені (Waltershausen), яку у 1851 році заснував Gottlob Schafft.

Фабрика виробляла та експортувала по всьому світу ляльок із пап'є-маше. До 1931 р. протягом багатьох років компанія не змінювала власника.

Порцелянова голова ляльки на просвіт

Механізм закривання очей ляльки

Фабрика, з новою назвою – Adolf Wislizenus стала виробляти не глазуровані лялькові голови, дуже гарної якості ляльок з унікальними тілами, фігури тварин, ляльок з механізмом, що дозволяє ходити (мрія всіх дівчаток – знаменита лялька Гретхен), механічні іграшки.

Незвичайні німецькі шарнірні ляльки

Поряд із типовими шарнірними тілами Адольф Візліценус запустив у виробництво тіла дуже незвичайних конструкцій. Розробки різноманітних новинок не припинялися.

У 1894 році фабрикант винаходить лялькове тіло з унікальною конструкцією нижніх кінцівок. Ляльки з таким тілом могли добре сидіти і стояти. Верхня частина ноги із композиту має досить глибоку поперечну складку.

Фабрика Візліценуса не зупиняє експерименти щодо подальшого вдосконалення шарнірних тіл. І вже 1896 року Адольф захищає патентом чергову конструкцію.

Рекламне оголошення до Лейпцизької виставки 1897 року.

Незвичайна нижня частина корпусу ляльки, через відсутність дерев'яних куль із прорізами, виглядала дуже гармонійно. Така лялька добре тримала пози, впевнено стояла.

Випуск лялькових тулубів різних моделей обмежений коротким проміжком часу у 2-3 роки. За дуже рідкісними екземплярами досі полюють колекціонери з усього світу.

Адольф Візліценус, безсумнівно, зробив величезний внесок в історію розвитку шарнірних ляльок, надавши нам можливість милуватися нев'янучою красою і чарівністю старовинних фарфорових красунь, вивчати та надихатися їхньою чарівністю.

Джерела:

"Cieslik's Lexikon der deutschen Puppenindustrie", Marianne Cieslik Verlag, 1984.

Журнал Gildebrief: Heft2/1996, Heft2/1997, Heft3/1998, Heft1/2001.

Marco Tosa: “Puppen. Das verspielte Abbild vom Menschen”, Battenberg Verlag, Augsburg 1994.

Фото взяті з відкритих джерел мережі інтернет.

З любов'ю і повагою, Тетяна Калініна 

Інстаграм @tatakalinyshka