На початку XIX століття у французькому перчаточному театрі з'явився герой, який не тільки розділив славу Полішинеля, але, мабуть, навіть перевершив її. Ім'я цього героя - Гіньоль. Його творцем був ліонський ткач Лоран Мурге. Мурге народився 1769 року, підлітком почав працювати на одній зі знаменитих ліонських шовкопрядильних фабрик. Під час Великої французької революції всі фабрики закрилися, і молодий Мурге залишився без роботи. Щоб не померти з голоду, він вирішив стати ярмарковим торговцем. За кілька років Мурге опанував ремесло ярмаркового дантиста (просто - навчився рвати зуби), а ще трохи пізніше обзавівся ляльками-рукавичками і почав ходити з ширмою-будочкою, граючи вуличні вистави.

Героєм його перших вистав був Полішинель. У якийсь момент на його ширмі з'явилася лялька, що зображала ліонського ткача. І оскільки цей персонаж був ближчим і цікавішим ліонцям, то дуже скоро він зайняв у сценічних виставах місце Полішинеля. Точна дата народження Гіньоля не з'ясована, ймовірно, це сталося на самому початку XIX століття. У всякому разі 1804 року Гіньоль уже панував на ширмі Мурге.

У цей час Мурге працював у парі з колишнім співаком Ламбером Грегуаром Ладре, який виступав тепер під псевдонімом Папаші Тома. Папаша Тома стояв перед ширмою, грав на скрипці, розмовляв то з ляльками, то з глядачами, зазивав перехожих подивитися виставу і, вочевидь, займався збором грошей. Чому ляльку ліонського ткача назвали Гіньолем, також достеменно не відомо. За однією версією, це ім'я пов'язане з назвою маленького північноіталійського містечка Кіньоло: у Ліоні було багато італійських робітників, які наймалися на шовкові фабрики, і цілком можливо, - припускають прихильники цієї версії, - що серед знайомих Мурге був виходець із Кіньоло.

Гіньоль одягнений у французький фрак. Горбів Полішинеля він не успадкував. Треуголку поміняв на маленьку облягаючу темну шапочку. Замість перуки носить косу - "катоган", підколоту ззаду наверх.

Інший дуже популярний герой цього театру - Ньяфрон. Він з'явився дуже скоро після народження Гіньоля (а деякі історики вважають, що він навіть старший). Цей нерозлучний друг Гіньоля - швець. (Ньяфрон - від "ньяф" - "холодний швець", тобто швець, який не має майстерні, працює на власному коліні).

Сам Ньяфрон називає себе поетично "колінним ювеліром". Ньяфрон добряк, але п'яничка. Про його слабкість свідчить сизо-червоний ніс, що стирчить з-під величезного високого капелюха, і надтріснутий, хрипкий голос. Костюм його доповнює великий шкіряний фартух. Він такий самий бідняк, як і Гіньйоль, і коли вже дуже хочеться їсти, а їсти нема чого, він відрізає шматочок фартуха і примовляє, що, якщо шматок старої шкіри підсмажити з крихтою сала, покласти туди огірок і приправити оцтом, то вийде смажена печеня, що пальчики оближеш! Кажуть, що в цій ляльці Мурге злегка шаржував зовнішність і характер Папаші Тома.

Незмінними партнерами цих друзів стали: ліонський багатій, домовласник Канезу (він завжди з'являється в халаті й фесці); сварлива дружина Гіньоля, Мадлон; суддя (обличчя якого прикрашають величезні окуляри та світло-русяві бакенбарди); бригадир (поліцейський); сержант - хвальк та брехун Піфар. Мурге сам складав свої п'єси, діалог імпровізував із Папашею Тома.